Как появилось название «Украина»

Как появилось название «Украина»?

Слово «Украина», как название территории, известно с давних пор. Впервые оно появилось в Киевской летописи в 1187 году по Ипатьевскому списку. Повествуя о смерти переяславского князя Владимира Глебовича во время похода на половцев, летописец отмечал, что «плакашеся по немъ все переяславцы», «о нем же Украина много постона».

О быстром и повсеместном распространении этого названия в XII—XIII веках свидетельствуют еще несколько летописей, в частности — Галицко-Волынская. Позднее — в XIV—XV столетиях — слово «Украина» начало употребляться для обозначения земель в верховьях рек Сейм, Трубеж, Сула, Пело (сейчас Псел), т. е. территорий давней Сиверщины и Переяславщины. Потом это название распространилось на Нижнее Приднепровье, Брацлавщину, Подолье, Полесье, Покутье, Люблянщину и Закарпатье. Информация с grandukraine.com.

С XIV века термин «Украина» употреблялся в значении «страна, заселенная украинцами». Позднее это слово существовало наряду с названием «Малороссия», которое появилось после вхождения украинских земель в состав Московского государства. Что же касается происхождения самого названия «Украина», то здесь существует множество версий. Споры об этом продолжаются с давних пор.

Часть историков полагает, что оно происходит от слова край — «конец», что означает «окраина», «пограничная или межевая земля». Эта версия — одна из самых старых. Ее существование восходит еще к польской историографии XVII столетия. Ее поддерживают российские историки, которые исходят из факта присоединения украинских земель к Российской империи, относительно которой они на самом деле были периферийными, т. е. окраинными.

Но, как мы уже видели, слово «Украина» появилось задолго до объединения украинцев с Россией и означало название определенной самостоятельной территории. Многочисленные доказательства относительно употребления термина «Украина» как географического названия государства можно найти в официальных документах 17 века. Например, гетман Петр Конашевич-Сагайдачный в письме к польскому королю 15 февраля 1622 года писал об «Украине, собственной, вековечной, отчизне нашей».

А запорожские казаки в письме от 3 января 1654 года подписывались; «Со всем войском и Украиной, отчизной нашей». В летописи Самийла Величко содержатся и более конкретные названия: «Украина обеих сторон Днепра», «Казацкая Украина» и г. п. Такой же безосновательной следует считать и другую гипотезу, по которой слово «Украина» якобы происходит от глагола «украяти», т. е. «отрезать», и означает «кусок земли, отрезанный от целого». Эта версия не нашла поддержки среди специалистов, поскольку имела искусственный характер и не отвечала ходу исторических событий.Еще меньше приверженцев находит версия, согласно которой слово «Украина» происходит от названия славянского племени «укров». Якобы, согласно некоторым источникам, это племя в VI веке заселяло территории вокруг нынешнего немецкого города Любека.

Преобладающая же часть историков придерживается мысли, что понятие «Украина» происходит из праславянского языка от соединения слова «страна» с предлогами «у» или «в». Именно в значении «страна», «родной край» это название употреблялось не только в исторических документах, но и в народных думах и песнях, в творчестве украинских поэтов и писателей. «Світе тихий, краю милий, моя Україна» — так обращался к родной стране Т. Г. Шевченко. Сегодня это дорогое для сердца каждого украинца название, пришедшее из глубины веков, возвращено независимому государству Украина.

Как появилось название «Украина»: 9 комментариев

  1. У 1132 році після смерті Мстислава «Великого» Русь поступово розпалася на окремі князівства, тобто «уКрайни», «Оукраини» або «Крайни». Всі три назви ”Крайна», «Оукраина» і «уКрайна” можна зустріти в Іпатієвському літопису, були широко поширені на Русі і є синоніми, які мають одне слов’янське походження, їх загальний корінь ”кра” і прийшло воно на Русь з Візантії в перекладі із старогрецького слова tmhma, що означає ”відрізок”, ”шматок”, ”відрізаний від центру шматок землі”. За версією українського дослідника С.Шелухина літописець в Іпатьевському літопису використовував дані з грецької хроніки Георгія Амартола в перекладі старослов’янською мовою. Даний корінь можна зустріти в українських словах ”краяти”, ”кравець”, в російському ”кроить”, словенському krajat, чеському krajeti. Отже, в літописах поняття ”Україна” встречається як «окрема» частина, така, що відкроєна, тобто відрізана від центру, що свідчить про те, що нашим предкам доводилося відвойовувати рідну землю у загарбників.

  2. Деякі дослідники знаходять аналоги в словенській Krajina, vojvodstvo Kranjsko (Словенська Крайна) – історична область в Словенії, в басейні верхів’я річки Сава, – територія відторгнута від словенських земель Габсбургамі в XIV-XIX століттях і повернена після розпаду Австро-угорської імперії Словенії по Рапальському договору 1920 року і Італією в 1947 році за Паризьким мирним договором. Існують сучасні підтвердження, наприклад, Сербська Країна у Хорватії та Країна Сербська в Боснії та Герцеговині – території етнічних сербів, оторжена від своєї історичної Батьківщини – Сербії. Інші історики вважають вірогідним індоєвропейський корінь (s) krei – (відділяти, різати), схожим із старослов’янським “кра”, грецьким словом tmhma і аналогічний німецькому слову AuSland, яке означає зовнішня земля, за кордоном.

  3. Першу згадку слова ” Оукраина” знаходимо в Ипатьевскому літопису 1187 року, після передчасної смерті молодого князя Володимира Глібовича Переяславського : “плакашася по немъ вси Переяславци. у немъ же Украйна багато постона” (ПСРЛ, СПб., 1843.р., т. 2, вып. 3., с. 134.,, ,,… и плакашасѧ по немь вси А Переӕславци . бѣ бо любѧ дроужиноу . и злата не сбирашеть 2. имѣниӕ не щадѧшеть 3. но даӕшеть 4 дроужинѣ . бѣ бо кнѧзь добръ . и крѣпокъ на рати . и моужьствомъ крѣпкомъ показаӕсѧ 5 . и всѧкими 6 добродѣтелми наполненъ 7. ѡ нем же Оукраина много постона Так хто ж такий -князь Володимир Переяславський і чому плакали про нього переяславці ( т.е. мешканці Переяславського князівства) і що ж це за країна ” Оукраина”, яка разом з переяславцями “багато постона”?

  4. Володимир Глібович ” Переяславський” – правнук Владимира Всеволодовича ” Мономаха”, онук Юрія Володимировича ” Довгорукого”, племінник Андрія Юрійовича ” Боголюбского”, син Гліба Юрійовича – Великого князя Київського, отруєного в Києві в 1172 році. У 1168 році Андрій Юрійович ” Боголюбский” виганяє Мстислава Изяславича з Києва і приєднує Київське князівство (правда, ненадовго) до Володимиро-Суздальського князівства, посадивши на престол в Київ свого рідного брата Гліба Юрійовича (як зараз сказали б сучасники – «переведено на підвищення до Київа з Переяславля»), а його син Володимир Глібович по спадкоємству стає Переяславським князем. До 1187 року Київське і Переяславські князівства стають звичайними уделами, за який боролися між собою Володимиро-Суздальські, Чернігівські, а пізніше і Галицько-волинські князі. У 1187 році Володимир Глібович помирає від ран, отриманих при облозі Переяславля в 1186 році половецькою ордою хана Кончака, про що і оповідає літописець.

  5. Тобто “Оукраина” або “Украйна” – це в 1187 році Ростово-Суздальська земля,Заліська Украйна, тобто Володимиро-Суздальске князівство (край Київської Русі, т. е”.відрізаний від центру”, область з краю Русі), мешканці якої і оплакували разом з переяславцами за словами літописця смерть одного зі своїх Юрійовичей. Двома роками пізніше, в 1189 р., терміном ” Оукраина” позначається інша земля – Галицьке князівство (відрізаний край Русі, “шматок з краю Русі”), коли Князь Ростислав прийшов в галицьку ” Оукраину” (ПСРЛ, СПб., 1843.р., т. 2, вып. 3., с. 138.). У Галицько-волинському літописі (1213 р.) відзначається, що галицько-волинський князь Данил Романович зі своїм військом звільнив землі, приєднавши до своєї держави “Берестій, Угровеськ, Верещин, Стовпі, Комів і усю Украйну”. Украйной тут літописець назвав північно-західні землі Волині, про що підтверджує відомий український історик Костомаров, тобто теж область на краю Київської Русі, “відкроєна земля від центру”.

  6. Отже,ці наведені факти наочно підтверджують те, що в спорі між прибічниками двох теорій походження слова УКРАЇНА як степова країна (тюркс.), тобто начебто прикордонні землі Переяславського князівства, населені кочівниками (у літописі озвучене ” переяславці”, тобто жителі Переяславля, а не пограничні землі князівства, населені кочівниками та одночасно Оукраина яка много постона!!!) та Україна – центр, земля, крайна,” внутрення земля”, тобто на думку Красуцького і його сучасних плагіаторів землі Київського князівства (які були Руссю, Рутениею (латин.), Русiєю (греч.) !!!, але ніяк не Оукраиною,вкраїною,крайною і т.п. ) – істина завжди лежить посередині.

  7. «Такой же безосновательной следует считать и другую гипотезу, по которой слово «Украина» якобы происходит от глагола «украяти», т. е. «отрезать», и означает «кусок земли, отрезанный от целого». Эта версия не нашла поддержки среди специалистов, поскольку имела искусственный характер и не отвечала ходу исторических событий». Молодцы,анонимы сайта, блеск!!! Вот оно вся ваше нутро и проявилось. Оказывается, эта теория, не подходит Вам, потому что видите ли «…не отвечала ходу исторических событий». Контр-гениально!!! Нобелевская премия, приз в студию.

    1. Дорогой, 123, что ж вы тут бьетесь в комментах, как рыба об лед. Лично для Вас сообщаем, данный текст бы сканирован из Украинской энциклопедии изданной на русском языке времен президента Кучмы. Мы ничего не меняли и не добавляли))))
      Если нужно, можем дополнительно указать точное название, год издания, тираж и название типографии. Можете туда отослать вашу премию и приз. Нашему бывшему президенту Кучьме тоже можете тогда написать что то типа, «совок ты трусливый»… Бугагашеньки

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *