Історія пісні «ОЙ НА ГОРI ТА ЖЕНЦI ЖНУТЬ»

Цікава історія народної козацької пісні «ОЙ НА ГОРI ТА ЖЕНЦI ЖНУТЬ»,  ще цю пісню можна знайти за словами ПОПЕРЕДУ ДОРОШЕНКО.ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
Українська народна пісня

Ой на горі та женці жнуть, (Двічі)
А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть.

Гей, долиною, гей,
Широкою козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою козаки йдуть.

Попереду Дорошенко (Двічі)
Веде своє військо,
Військо запорізьке
Хорошенько.

Гей, долиною, гей,
Широкою хорошенько.
Гей, долиною, гей,
Широкою хорошенько.

Посередині пан хорунжий, (Двічі)
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильно дужий.

Гей, долиною, гей,
Широкою сильно дужий.
Гей, долиною, гей,
Широкою сильно дужий.

А позаду Сагайдачний, (Двічі)
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.

Гей, долиною, гей,
Широкою необачний.
Гей, долиною, гей,
Широкою необачний.

— Мені з жінкою не возиться, (Двічі)
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Пригодиться.

Гей, долиною, гей,
Широкою пригодиться.
Гей, долиною, гей,
Широкою пригодиться.

Гей, хто в лісі, обізвися! (Двічі)
Та викрешем вогню,
Запалимо люльку,
Не журися.

Гей, долиною, гей,
Широкою не журися.
Гей, долиною, гей,
Широкою не журися.

Слова, винесені в заголовок, одразу ж нагадують нам загальновідому народну пісню «Ой на горі та женці жнуть». З покоління в покоління передається вона ось уже майже чотири століття і не втрачає своєї незрівнянної популярності.
Народні співці увічнили в ній героїв грізного, суворого часу, коли турецько-татарські орди рвалися поневолити не лише Україну, а й Польщу, щоб потім прокласти свій загарбницький шлях до всієї Західної Європи. І одним із цих героїв був, як вище згадано, той, про кого ми й нині дружно співаємо:

Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Військо запорізьке
Хорошенько.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Хорошенько.

Хто ж він, цей славний герой? Хоч як прикро, але тлумачать це кожен по-своєму. До того ж, приписують цю пісенну славу, як правило, зовсім іншій людині, а саме — Петру Дорошенку.
Щоб з’ясувати, чи так це насправді, звернімося до історії.
Згадана пісня історично з’явилася як живий відгук на події, пов’язані з відомою всім великою Хотинською битвою 1621року. Щоб загарбати Польщу, турецький султан Осман особисто вирушив у похід зі своєю півмільйонною армією. А в поляків назбиралося всього 57 тисяч воїнів. Це й змусило їх звернутися по допомогу до українських козаків.
Королівські війська, вирушаючи в бій, радо зустріли появу козацьких загонів, які «гей долиною, гей широкою» поспішали до них на з’єднання.
Очолював козаків гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. І саме тоді завдяки героїзмові козацтва війська Речі Посполитої здобули нечувану перемогу.
Далася вона нелегко.
Заради неї козаки, допомагаючи шляхтичам, втратили майже 6500 своїх воїнів. Прийняли на себе основний удар турецьких військ. Відбили всі дев’ять штурмів і здійснили сім нічних рейдів.
Хотинська битва стала чи не найбільшою поразкою султанської Туреччини за всю її історію. Та водночас на небувалу вершину слави піднесла вона хоробрих козацьких ватажків. Про них складались пісні, творились легенди. Український народ оспівував своїх ватажків. Проте після так званої Хотинської угоди з поляками тяжкий настрій охопив козаків-запорожців. Угода своїми умовами задовольняла тільки старшинську верхівку. Основна ж маса козацтва виявилась ошуканою. Загальне незадоволення росло і згодом виливалося в піснях, зокрема в деяких варіантах пісні «Ой на горі та женці жнуть». Крім того, що гетьмана Сагайдачного названо в них «необачним», його як героя народні співці понизили ще й у славі — відсунули на задній план.
Відтоді в пісні став «попереду Дорошенко». Але не Петро, як здебільшого вважається, а його дід — Михайло.
Михайло Дорошенко (рік народження невідомий, рік загибелі — 1628) належав до старшинської верхівки і як активний учасник Хотинської війни користувався високим авторитетом. У документах про Хотинську битву він згадується в ранзі полковника реєстрового війська. Пізніше Михайло брав участь у селянсько-козацькому повстанні та після бою поблизу Кременчука у 1625 році був обраний гетьманом.
У зв’язку з цим в одному з варіантів пісні подибуємо рядки:

Межи нами три гетьмани,
Що ведуть військо запорізьке
Долинами.
Один гетьман
Дорошенко…

Другим названо Сагайдачного, третім — Дрогозденка.
Саме собою зрозуміло, що Петро Дорошенко, котрий народився 1627 року, на той час аж ніяк не міг бути гетьманом, а отже, й героєм пісні.
Козацькі гетьмани Сагайдачний, Дрогозденко та Михайло Дорошенко, за Грушевським, правили майже в один період. Сагайдачний з перервами — у 1614 — 1622 рр. Дрогозденко-Борозденко (він же Бородавка) — у 1619 — 1621 роках. А Михайло Дорошенко — після них. Названа ж вище пісня оспівує похідне життя українського козацтва саме цього періоду — першої чверті XVII століття.
З огляду на це і беручи до уваги історичні джерела, які зберігаються в Петербурзі, а також публікації дослідників, у своїх примітках до книги «Наспівала мати» (про пісенний світ О. Довженка) я цілком свідомо не став коментувати рядки, що починаються словами «Попереду Дорошенко…»
Пісню «Ой на горі та женці жнуть» наш видатний земляк справді любив і наспівував. Можливо, що й прізвище її героя нагадувало Довженку Михайлового нащадка, теж гетьмана Петра Дорошенка, який жив у Сосниці. Одначе сам факт уславленого сміливого козацького ватажка, яким був Михайло, з діяльністю Петра Дорошенка нічим не пов’язаний. Героєм пісні був і лишається Петрів дід.
Петро Дорошенко, до речі, за наявними свідченнями, пишався цим своїм предком, який з «4000 козаків перейшов цілий Крим», і вже за власного гетьманування гнівно погрожував кримським татарам, що також переверне Крим «догори ногами», як колись його дід.
Усі ці факти, вважаю, не можна ігнорувати чи перекручувати. Тим більше нам — сьогоднішнім спадкоємцям давньої козацької слави і такого ж давнього, історично важливого твору, як пісня «Ой на горі та женці жнуть».
Віталій ГРИГОРОВСЬКИЙ.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *