Вчені фізики Херсона

Вчені фізики міста Херсона.

Верещагін Леонід Федорович (1909-1977), вчений у галузі фізики.

Народився в м. Херсоні в сім’ї службовця. У 1919 році родина переїхала до Одеси, де він закінчив Одеську хімічну професійну школу. Пізніше навчався в Одеському інституті народної освіти, в аспірантурі Українського фізико-технічного інституту в Харкові (УФТІ).

На початку 1939 року Верещагін переїздить до Москви, де працює в інституті органічної хімії АН СРСР.

Під час війни 1941-1945 років керував колективом вчених, що працювали для потреб оборони. Ним розроблено конструкцію гідравлічного компресора надвисокого тиску, що знайшов застосування в лабораторній практиці та в промисловості. У 1949 році Верещагіну Л.Ф. присуджено наукову ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації.

У 50-60-х роках Л.Ф.Верещагін вів велику роботу з підготовки спеціалістів в області високого тиску. У 1951 році він організував на хімічному факультеті МДУ кафедру хімії і фізики високого тиску, якою керував до 1977 року. Науковець активно популяризував можливості й досягнення фізики та хімії високого тиску, читав лекції, друкувався в різних періодичних виданнях.

Л.Ф.Верещагін одночасно вів наукову-організаційну та громадську роботу. У 1966 році він став головою Наукової ради “Алмази і надтверді матеріали” при Державному комітеті Ради Міністрів СРСР з питань науки і техніки. Під керівництвом вченого фізика вперше було отримано синтетичні алмази.

Діяльність академіка отримала світове визнання. У 1970 році вчений став одним із засновників Міжнародної асоціації з питань розвитку досліджень при високих тисках. У 1973 році його обрано членом Шведської королівської академії інженерних наук. В цьому ж році в Московському фізико-технічному інституті організовано базову кафедру фізики високого тиску за ініціативою і під керівництвом Л.Ф.Верещагіна. Його наукова діяльність відзначена високими державними нагородами.

У 1983 році інституту фізики високого тиску АН СРСР присвоєно ім’я академіка Леоніда Федоровича Верещагіна. Помер у 1977 році в Москві.

 

Ніна Антонівна Бабаєва.

Прізвище кандидата педагогічних наук, доцента кафедри методики фізики Херсонського державного університету Н. А. Бабаєвої відома не тільки всім вчителям фізики Херсонської та Миколаївської областей, а й багатьом науковцям України. Майже півстоліття пропрацювала вона на кафедрі методики викладання фізики одного з найстаріших навчальних закладів Херсона та області. Результатом її копіткої роботи є творча праця понад 1800 кваліфікованих вчителів фізики, які навчають дітей в школах України, Росії, Молдови, Білорусі, Ізраїлю та інших країнах.

У 1954 р вона була запрошена на посаду викладача щойно створеної кафедри методики викладання фізики. Розумний учитель, талановитий науковець, вона відразу ж почала займатися науковою роботою, результатом якої став захист кандидатської дисертації. Напрямки наукової роботи Н. А. Бабаєвої були пов’язані з пошуком шляхів розвитку розумової діяльності учнів в процесі навчання фізики, з удосконаленням навчального процесу з фізики, підвищенням ефективності підготовки вчителів фізики. Понад 70 наукових праць Н. А. Бабаєвої присвячені дослідженню актуальних проблем методики навчання фізики. Це методичні посібники, статті в провідних виданнях, рекомендації з різних аспектів викладання фізики в школі і вузі, в тому числі «Карточки по физики для 6 класса» (1974 р), «Карточки по физики для 9 класса» (1979 р) «Методические рекомендации к планированию материала по физики для 9 класса» (в 1983 г.) «Методические рекомендации для учителей и учеников к изучению физики по модульной технологии» (1999 — 2002 рр) и др.

Високий рівень компетентності дозволяв Ніні Антонівні керувати експериментом з апробації підручників фізики, рецензувати наукові праці таких видатних науковців як С. В. Гончаренко, О. І. Бугайов, співпрацювати з такими вченими як д. П. Н. Н. О. Батьківщина, к. П. Н. Г. В. Самсонова та ін.

Доцент кафедри методики викладання фізики Херсонського державного університету С. М. Львов.

Кафедра методики викладання фізики Херсонського державного університету — одна з найстаріших кафедр методики фізики в Україні.

Кафедра методики преподавания физики Херсонского государственного университета – одна из самых старых кафедр методики физики в Украине.

В 1951р. защитил кандидатскую диссертацию С. М. Львов и в этом же году был назначен на должность заведующего кафедры физики.

При кафедре физики также функционировала научно-исследовательская лаборатория, в чем большая заслуга доцента С. М. Львова. Лаборатория изучала свойства полупроводниковых материалов, позже она стала называться “Научно-исследовательская лаборатория высокотемпературных полупроводниковых и специальных сплавов”. В лаборатории был создан уникальный комплекс для проведения измерений разных физических свойств металлов и тугоплавких соединений в широком интервале температур, в частности исследование свойств додекаборидов металлов под руководством д. ф.-м. н., профессора В. В. Одинцова.

Професор Одінцов Валентин Володимирович

З 1955 року є студентом фізико-математичного факультету Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н. К. Крупської. З початку днів навчання у вузі серйозно захопився спочатку класичною, пізніше теоретичною фізикою, робить перші самостійні кроки дослідницького характеру, як гуртківець і член наукового студентського товариства. На момент закінчення з відзнакою інституту у 1960 році під впливом завідувача кафедри фізики, доцента Львова С.М. він чітко визначився з предметом власних пошуків впритул цікавитись деякими розділами фізики твердого тіла, що в кінцевому підсумку у 1967 році привело випускника ХДПІ до аспірантури Науково-дослідного інституту проблем матеріалознавства АН УРСР. А до цього Одінцов В.В. встиг зарекомендувати себе, як висококваліфікований фахівець на посадах вчителів фізики Бериславської СШ №3 і середньої школи робітничої молоді №2 м.

Після закінчення аспірантури у 1970 році Валентин Володимирович успішно захищає кандидатську дисертацію на тему «Отримання і фізичні властивості додекаборидів металів зі структурою типу UB12» та повертається до рідного педагогічного інституту, де працює спочатку асистентом, потім виконуючим обов’язки доцента, а з 1973 року- доцентом кафедри фізики. Восени 1973 року у ХДПІ створюється факультет загальнотехнічних дисциплін. Кандидат наук Одінцов В.В. стає його першим деканом.

У 1997 році Валентин Володимирович повертається на рідну кафедру фізики, де як «таківський» професор очолює виконання держбюджетної теми, пов’язаної з дослідженням додекаборидів. Паралельно він занурюється у проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності людини, зокрема пожежної безпеки і проблеми ефективного пожежогасіння. Саме в цей період з’являються змістовні публікації Одінцова В.В. з нової тематики, він призначається головою інститутської комісії з безпеки життєдіяльності і попередження пожеж. Видані наукові праці, зокрема перший в Україні «Російсько-український словник пожежно-технічних термінів, слів та фрагментів фахових висловів», посібник «Протипожежна робота під час вивчення фізики в школі», монографія «Додекабориди рідкістноземельних металів», численні результати наукових пошуків Одінцова В.В. , занесені у довідники, які видавалися авторськими колективами інституту надміцних матеріалів НАН України, а також активна робота професора у напрямі попередження пожеж і інших техногенних аварій були підставою для обрання Валентина Володимировича почесним членом двох академій: «Міжнародної академії екології і безпеки життєдіяльності» та «Академії зв’язку України».

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *